Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Інформація про заклад
Історія навчального закладу
Уманський навчально – виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 6 – дошкільний навчальний заклад» Уманської міської ради Черкаської області є одним із найстаріших навчальних закладів нашого міста.
Три періоди в історії закладу – дореволюційний, радянський і незалежної України відбивають його складну, непересічну, інколи і трагічну, долю. Але благородна і сподвижницька місія його працівників дала путівку в життя тисячам випускників освічених, культурних. Шана та історична пам'ять шкільним подіям дають ту невичерпну енергію продовжувати літопис, впевнено дивлячись у майбутнє.
І період. Від заснування до1918 року
В дореволюційний час це було духовне училище.
На відібраних від Речі Посполитої і приєднаних до Росії українських землях уряд створив мережу духовних навчальних закладів, однією з ланок якої були духовні училища. В Київській єпархії було створено п’ять духовних училищ – і одне з них Уманське.
Уманське духовне училище було засноване у 1818 році, а офіційно відкрите 4 листопада 1823 року. Взагалі – то, були відкриті два училища – повітове і парафіяльне, але друге було нижчим відділенням першого. Детальних відомостей про перші роки функціонування училища не виявлено, та все ж відомо, що в 1829 році в ньому навчалося 187 учнів. Штат училища складали смотритель (директор) і 6 учителів.
Будинок Уманського духовного училища з самого початку, як і пізніше, знаходився на Звенигородському передмісті, навпроти Свято-Михайлівської, ще тоді парафіяльної церкви. Він являв собою простий, майже квадратний чотирикутник за дерев’яною огорожею. Дерев’яний, одноповерховий, схожий на казарму будинок лицьовим боком був повернутий у двір. Всередині по всій довжині приміщення тягнувся довгий коридор, в який виходили двері класних кімнат, зали та карцера.
В 1853р. на місці старого дерев’яного будинку був споруджений кам’яний.
Закінчуючи короткий нарис історії Уманського духовного училища, зазначимо, що виявлена джерельна база стала достатньою для відтворення багатьох сторінок історії Уманського духовного училища. Та попри це, дослідницьке поле історії училища залишається все ще широким.
Смотрителі Уманського духовного училища
1823 – 1918 рр.
1823 р. – 1836 р. - Протоієрей Гавриїл Крижановський
1836 р. – 1871 р. - Димитрій Козубський
1871 р. – 1876 р. - Роман Барилович
1876 р. - 1881 р. - кандидат богослов’я Олександр Олександрович Корсаковський
1881 р. – 1884 р. - кандидат богослов’я Микола Фаворов
1884 р. – 1885р. - колезький секретар Арефа Костянтинович Кукулевський
1885 р. – 1888 р. - Василь Якович Гошковський
1888 р. – 1909 р. - кандидат богослов’я Іван Михайлович Померанцев, нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня та орденом Святої Анни 2-го ступеня.
1909 р. – 1918р. - кандидат богослов’я, статський радник Микола Іванович Рябінін
ІІ період. Радянський час
1922-1991 роки
У лютому 1918 року бурса, яка знаходилася у приміщенні школи і в якій навчалися діти служителів церкви, була закрита.
1922 рік - створення трудової школи №6, перший і єдиний клас якої був розташований в будинку, який містився на розі вул. Артема і Водопровідного провулку (тепер пров. Ірчаний).
1924 рік - у школі 2 класи і 2 учителі: завідуючий школою Микола Якович Копман .
До 1926 року основний будинок мав вигляд коробки, де жили лише сови, і вночі повз нього було моторошно проходити.
У 1926-1927 навчальному році жителі передмістя під керівництвом вчителів школи шляхом організації суботників приступили до відбудови основного приміщення . Посильну участь в цій справі брали учні. До кінця року одна половина будинку (північна) була відбудована і 4 класи (1-4) були переведені у це приміщення.
1927-1928 навчальний рік - відкрито кооператив, яким завідував Ляховецький О.С.
Відбудова будинку йшла повільно, не вистачало коштів ,матеріалів. Декілька років відремонтована частина відділялася від зруйнованої дощатою перегородкою.
До 1930 року повністю була відремонтована друга частина будинку, а також флігель, в якому знаходився гуртожиток медтехнікуму.
У 1930-1931 навчальному році весь будинок вперше після революції був зайнятий навчальними приміщеннями. Флігель був відремонтований під гуртожиток для хлопців, батьки яких жили в навколишніх селах. Тут же знаходилася кухня та їдальня.
До 1928 року школа була початковою.
У 1928-1929 навчальному році школа реорганізована в семирічну, учні 4 класу переведені до 5 класу. При школі працювала майстерня, створено хоровий гурток, який користувався великою популярністю.
Багато праці, зусиль доклали у перші роки існування радянської школи вчителі: Копман, Фатальчук, Вітвицький, Голов’як, Ляховецький та інші. Добрим словом згадують у школі заслужену вчительку А.Р. Пономарьову.
1930 рік - школа стала називатися школою колгоспної молоді.
1930-1931 навчальний рік - перший випускник із семирічної школи. Її закінчило 30 учнів.
У 1931-1932 н.р. - другий випуск. Серед випускників: Зеленюк Й.П., Герой Радянського Союзу; Іван Гончаренко, полковник авіації, Герой Радянського Союзу; Олексій Голобородько, доцент, кандидат історичних наук; Митрофан Доленко , кандидат філологічних наук, зав. кафедрою Вінницького педінституту; Олексій Мельник, головний інженер Челябінського тракторного заводу; Йосип Максименко, підполковник авіації.
1939-1940 навчальний рік - школа стала середньою, було набрано учнів до 8 класу і нараховувала у своєму складі 12 класів і більше 400 учнів, працювала у дві зміни, розташована була у 2-ох будинках.
Війна не дала можливості здійснити першого випуску школи-десятого класу.
З кінця червня місяця по 30 липня 1941 року приміщення школи були зайняті військовою артилерійською частиною. У флігелі школи розмістився госпіталь. Навчання було припинено.
24 липня 1941 року німецька авіація вчинила варварський наліт на місто. Однією з цілей для бомбардування була школа. На школу було скинуто багато бомб, 7 з яких попали на територію школи. У результаті цього було зовсім зруйновано флігель, вбито декілька солдат і двох командирів, які були поховані в садку школи. Лише в 1954 році їх останки були перенесені в загальну братську могилу на кладовищі.
30 липня місто Умань залишене радянськими військами.
Більше двох з половиною років (31 місяць і 9 днів) Уманщина була під п’ятою гітлерівських розбійників.
З перших днів перебування загарбників у місті - школа зайнята німецькими солдатами. Все майно варварськи знищено, бібліотека спалена.
В 1931 році шкільний двір було засаджено деревами, які до 1941 року буйно розрослися. Дерева на подвір’ї школи і садок німці вирубали і спалили, а територія обнесена колючою дротом.
Спочатку у приміщені школи були організовані німецькі майстерні по ремонту техніки, а у лютому місяці 1944 року будинок школи швидко переобладнали на пересильну тюрму для юнаків і дівчат. Вікна затягнули колючим дротом, встановлені товсті грати. Звідси як невільників - рабів під сильним конвоєм відправляли молодь з Умані до Німеччини.
10 березня 1944 року - місто звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Будинок школи стояв зруйнований, забруднений, без вікон і дверей.
Уже з квітня місяця починають працювати 1-4 класи. Довелося приступати до навчання у найважчих умовах: не було ні парт, ні дошок, ні столів. Відсутні підручники, необхідна література, наочні посібники. Величезну роботу по пристосуванню приміщення школи до навчання провели учні школи та їх батьки. У перші дні замість сходів до входу були поставлені на діжках дошки, по яких заходили в будинок.
Майже всі учні школи були переростками. Позбавлені можливості навчатися в роки окупації, з великою жадобою учні оволодівали знаннями, багато працювали, виконуючи найрізноманітнішу суспільно - корисну роботу.
У 1944-1945 навчальному році у школі навчалось 253 учні.
На початку 1945-1946 навчального року школа вдруге реорганізована в семирічну школу. Поступово ведеться відбудова. Створюється навчально-матеріальна база. Учні краще забезпечуються усім необхідним. Збільшується кількість учнів до 289. Впорядковується територія школи.
1951-1952 навчальний рік - школа реорганізована у середню.
1963 рік - середня школа №6 реорганізована у восьмирічну школу №6, у зв’язку із відкриттям середньої школи №12.
У 1976 році школу очолює Юрківський С.Ф. – людина досвідчена, виважена, справжній професіонал і патріот. Саме за його директорства (1976-1992рр.) школа вдруге пережила хвилю підйому.
1977 рік ознаменовується створенням пошукового загону, який проводив колосальну роботу по всьому Радянському Союзі: пошук могил загиблих воїнів дивізії, їх родичів; листування із ветеранами - визволителями Умані, зустріч із ними і т.д.
Саме завдяки титанічним зусиллям Юрківського Сигізмунда Францовича, який був у кінці 80-х рр.. депутатом міської ради, вдалось розробити і затвердити проект нової школи № 6 на 33 класи по вул. Південній. Восени 1991 року було розпочато будівництво школи, але у зв’язку з розвалом Радянського Союзу, подорожчанням будівельних матеріалів на тлі всеохоплюючої кризи, його було припинено, чим завдано великого удару сподіванням і очікуванням багатьох жителів Звенигородського передмістя.
ІІІ період. Незалежна Україна
Із 1991року
Період незалежності розпочався для школи новим випробуванням, як і для держави в цілому. Зношеність і відсутність поповнення матеріально – технічної та навчально – методичної бази школи, значне скорочення, а згодом – і повна відсутність державного фінансування поставило заклад зокрема, а освіту – взагалі, на межу виживання.
Ситуацію погіршило і закриття підшефного дитячого садка №10 у 1995 році, що утруднювало набір дітей до 1 класу. Через зниження кількості учнів, скорочується і мережа класів, поступово зникають класи, кількість педагогічних працівників скорочується.
Школа у 2003-2004 навчальному році опинилась на межі закриття – вперше за свою майже 200- літню історію не був укомплектований 1 клас. Завдяки спільним зусиллям батьків учнів та міської влади, вдалось зберегти заклад.
Починаючи із 2006 року матеріально – технічна база школи потроху починає поновлюватись.
Важливою віхою у житті школи стало впровадження із 2006 року у виховну систему елементів творчої спадщини Олександра Антоновича Захаренка – заслуженого учителя України, академіка АПН України, директора Сахнівської школи Корсунь – Шевченківського району Черкаської області.
Життя продовжується … Історію школи творять покоління вчителів, учнів, батьків. Хочеться, щоб віхи діяльності найстарішого в Умані діючого навчального закладу не загубились в лабіринтах буденності життя.
Історія керівництва школи
1922 – 2013 рр.
1922 – 1928 рр. – завідуючий Корман Микола Якович
1928 – 1932 рр. – Вітвицький Фадій Львович
1932 – 1937 рр. – Левицький Семен Михайлович
1937 – 1941 рр. – Охріменко Василь Мартинович
1944 – 1945 рр. – Закревський Антон Іванович
1945 – 1947 рр. – Китайгородський Михайло Абрамович
1947 р. – Пейхель Юрій Іванович
1948 р. – Поліщук В.Г.
1948 -1949 рр. – Косенко В.Ф.
1949 – 1952 рр. – Десятник Микола Максимович
1952 р. – Сіваченко Платон Трохимович
1953 – 1954 рр. – Романова Тетяна Олександрівна
1954 - 1963 рр. – Міщенко Георгій Варфоломійович
1963 – 1 965 рр. – Шевченко Василь Степанович
1965 – 1970 рр. – Козоріз Михайло Кузьмович
1971 – 1974 рр. – Гончарук Василь Іванович
1974 - 1976 рр. – Козярець Василь Павлович
1976 – 1992 рр. – Юрківський Сигізмунд Францович
1992 – 1993 рр. – в.о. директора Михальченко Галина Гаврилівна
1993 – 1995 рр. – Сергеєв Олексій Іванович
1995 – 2003 рр. – Перепелиця Дмитро Іванович
2003 р. – Гармаш Валерій Сергійович